Четвер, 14.12.2017, 11:59Вітаю Вас, Гость | RSS Головна Реєстрація Вхід
  • P7020060
  • DSC_0050
  • DSC04902
  • IMG_0378
  • IMG_0513
  • IMG_0625
  • IMG_0718
  • IMGA0141
  • IMGA0157
  • IMGA0174
  • IMGA0185
  • P2220059
  • P2220067
  • P2220104
  • P2220167
  • P9160119
  • PA100024
  • PA100083
  • PA160158
  • PA170178
  • PA180186
  • PB010033
  • PB010114
  • PB010117
  • PB060014
  • PB060017
  • PB080061
  • PB080101
  • PB080115
Гарнізонна школа.
f1    Після звільнення Броварів від німецько-фашистських загарбників в 1944 році в районі колишнього довоєнного аеропорту була відкрита початкова школа з російською мовою викладання. Навчались тут діти військовослужбовців. Спочатку було 15 учнів різних років навчання ( з 1 по 4 класи ). З ними працювала вчителька Скворцова Г. В. В 1946 році її змінила вчителька Грінберг А. Н. В 1946-1949 роках в школі навчались 24 учні, працювали вчителі Грінберг А.Н та Кондратенко Віра Семенівна. Було 2 класи-комплекти: 1-3 та 2-4 класи.
   В 1949-1950 навчальному році в школі відкрився 5-й клас, в якому навчалось 15 учнів. Школа почала називатися семирічною. Директором в 1949-1952 роках була Орлова Є.М.
   А з 1952 і протягом 14 наступних років школу очолювала Шевчук Марія Лаврентіївна. З невеликого селища Новоархангельська, що на території нинішньої Кіровоградської області, в 1938 році приїхала в Київ вступати до педагогічного інституту ім. Горького Марія Лаврентіївна. Після його закінчення в 1945 р. отримала направлення в Кіровоградське педагогічне училище, а через рік – в 1946 – переїхала в Бровари. Протягом 1950-1951 навчального року працювала в школі № 1. А в 1951 році перейшла в маленьку портовську школу, де викладала російську та німецьку мови та історію. В 1952 році була призначена директором школи і протягом наступних 14 років очолювала вчительський колектив. З 1965 по 1975 рік Марія Лаврентіївна Шевчук працювала в с/ш №3, а зараз – на заслуженому відпочинку.
   З 1952 по 1958 роки школу закінчили 105 семикласників. Законом про зміцнення зв”язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в 1958 році було впроваджено загальну обов”язкову восьмирічну освіту. В 1959 році семирічна школа №4 реорганізується у восьмирічну. 
 f2   В той час школа була розміщена в двох пристосованих до навчання будинках. Всі класи, крім 4-го, вчились в одну зміну. 
   З року в рік зростає кількість школярів. Якщо в 1960-1961 навчальному році в школі нараховувалось 179 учнів, то в 1970-1971 навчальному році – 207. В школі працює вже 16 вчителів.   Педколектив очолює Печенюк Йосип Кирилович.
   В той час в школі вже були фізичний та хімічний кабінети, бібліотека, навчально-дослідна ділянка, комбінована майстерня, укомплектована двома токарними верстатами та швейною машинкою. Працювали технічний гурток та гурток юних натуралістів.
   В 1966 році пришла працювати до нашої школи Анна Петрівна Роніна. Позаду було навчання в Сумському педагогічному інституті, робота в Горлівці. А попереду до 1981 року плідна праця у восьмирічній школі №4 на посаді вчителя біології. З 1981 по 1984 рік Анна Петрівна працювала в середній школі №9. Зараз на заслуженому відпочинку. Станіслав Петрович Гаврись народився і виріс неподалік від Броварів – в Бахмачі, що на Чернігівщині. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут ім. Гоголя і з 1972 року працював в середній школі №2. А з 1974 по 1977 рік очолював вчительський колектив восьмирічної школи №4. Після переводу школи з території військової частини в приміщення по вул. Красовського, працював директором навчально-виробничого комбінату, а зараз продовжує трудову діяльність в загальноосвітній школі №6.
    В 1977 році восьмирічна школа №4, яку очолювала Кравченко Глафіра Федорівна, переходить в приміщення, яке до того займала середня школа №2 
В 1977-1978 навч. роках школа налічує 207 учнів. 1979 – 1980 н. р у восьмирічній школі №4 навчається вже 212 учнів. Тут створений музей В.І.Леніна, географічний майданчик 1980 рік – в нашій школі створюються навчальні кабінети російської мови та літератури, української мови та літератури, фізики, хімії, історії та суспільствознавства, математики, іноземних мов. Три з них, а саме кабінети рос мови та літер, укр мови та літер і математичний, були визнані кращими в області. Заслуга в цьому Лозовської Олександри Дмитрівни, Ковтанець Валентини Петрівни. 
  f3   З 1952 року почала працювати в школі на порту Олександра Дмитрівна. Спочатку була піонервожатою, потім викладала українську мову та літературу, а коли не вистачало спеціалістів, то була і вчителем російської мови, і вчителем співів, і вчителем фізкультури, і вчителем географії. Разом з учнями та вчителями раділа, коли школа була переведена в більш просторе приміщення. 32 роки віддавала теплоту свого серця дітям, щедро ділилась з ними своїми знаннями Олександра Дмитрівна Лозовська. Вона і зараз завжди готова прийти на допомогу, підтримує постійний зв”язок зі своїми колегами.
Дитячі роки Валентини Петрівни Ковтанець випали на Велику Вітчизняну війну. Важко було поєднувати навчання та допомогу дорослим, але вона ніколи не скаржилась. Після уроків та під час канікул збирали з однокласниками одяг, виступали в госпіталі, працювали на полях. Після закінчення війни Валентина Петрівна продовжила навчання в Мокшанській середній школі ім. Леніна, що в Пензенській області. В 1949 році вступила до педагогічного інституту, після закінчення якого працювала вчителем математики в Богородській семирічній школі, Мокшанській середній школі.
В броварську восьмирічну школу №4 Валентина Петрівна Ковтанець прийшла працювати в 1961 році. За роки роботи створила зразковий математичний кабінет, очолювала парторганізацію школи. В 1988 році вийшла на заслужений відпочинок.
   В далекому Воронежі закінчила педінститут Клавдія Костянтинівна Щабельник, а в 1950 році доля закинула її на Україну. Чимало населених пунктів Баришівського та Іванківського районів Київської області об”їздила вона, перш ніж в 1970 році прийшла на роботу в школу №4. Вчительку російської мови та літератури поважали як учні, так і колеги. З 1972 року і до виходу на пенсію в 1982 році Клавдія Костянтинівна займала посаду заступника директора.
   1981 рік – восьмирічну школу №4 очолює Троценко Василь Миколайович, який був директором до 1983 року
В 1983 році його змінив Прикажчик Петро Васильович, а вчителі Усікова Ніна Матвіївна, Ковтанець Валентина Петрівна, Лінник Ольга Артемівна,Лозовська Олександра Дмитрівна, Ніколаєнко Валентина Іванівна, Мельниченко Світлана Юріївна та багато інших з року в рік дають учням міцні знання.
Наш новий дім 1985 рік - директором восьмирічної школи №4 призначена Козленко Ольга Максимівна .
1985 рік – в СРСР розпочався процес "перебудови”
OMДо нашої школи „перебудова” дійшла тільки в 1993 році, коли за рішенням Броварської міської ради 8-річна школа була реорганізована в загальноосвітню середню школу №4 з українською мовою навчання.
Українська мова використовується не тільки на уроках, вона входить в повсякденне життя, завойовує стійке право на існування, знаходить все більше прихильників.
Вчительський колектив не зупиняється на досягнутому. В 1997 році загальноосвітня школа №4 підписала угоду з Українським інноваційним центром гуманітарної освіти Академії педагогічних наук України про співробітництво та визначення школи як експериментального майданчика з проблем виховання громадянина відкритого суспільства.
Логічним продовженням цього процесу була ідея про присвоєння школі імені українського письменника та громадського діяча Степана Івановича Олійника.
Завдяки плідній співпраці з літераторами, членами сім”ї Олійників, зокрема його донькою, секретарем Спілки композиторів Лесею Степанівною Олійник, діти відкрили для себе могутній пласт культури народу України. Оптимізм, мудрість та життєстверджуюча лірика письменника надихнула колектив на проведення великої роботи щодо вшанування його пам”яті, популяризації творчої спадщини Степана Олійника. З великим успіхом проходили і продовжують проходити фестивалі та конкурси в рамках „Олійниківських читань” у Броварах, Києві та на Одещині ( батьківщині Олійник).
21 вересня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів ЗОШ №4 було присвоєно ім”я С.І.Олійника.
Та колектив школи йде далі – наступним кроком було втілення в життя ідеї про перетворення школи на гімназію. Тернистим був шлях до перемоги.
Та з кожним роком зростає авторитет школи, збільшується кількість випускників-медалістів, так в 1995-1996 навчальному році срібною медаллю була нагороджена Баляба Оксана, в 1996-1997 навчальному році золотими медалями нагороджені Кислов Олексій та Новіков Артем, в 1997-1998 - золотою медаллю нагороджена Шеметенко Юлія, в 1999-2000 – Завадська Юлія, Биваліна Катерина, Живайкіна Ольга.
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 23 серпня 2000 року та рішенням Броварської міської ради від 10 жовтня 2000 року „Про додаткові заходи щодо створення умов для навчання здібних та обдарованих дітей в Київській області” ЗОШ №4 була реорганізована в загальноосвітній навчальний заклад ІІ – ІІІ ступенів гуманітарного та економічно-правового профілів – гімназію ім. С.І.Олійника.
Основні питання , які покликана вирішувати гімназія, пов”язані із завданнями сучасної освітньої системи: задоволення потреб суспільства в становленні та розвитку творчих, діяльних, обдарованих громадян, оновлення національної свідомості, збереження духовності, збагачення та розвиток інтелектуального потенціалу нації.
Сьогодні гімназія – загальноосвітній заклад для здібних та обдарованих дітей, де реалізовуються програми „Крок за кроком”, „Громадянська освіта”, „Основи економіки”, „Прикладна економіка”. Гімназія співпрацює з Європейським, Торгово-економічним, Економіко-технологічним, Славістичним університетами, Броварським представництвом ВМУРоЛ „Україна”.
Кожний день життя гімназії імені Степана Олійника наповнений великими та малими справами, буднями і святами.