Етичні настанови учням
1. Я беру на себе відповідальність за успіх у навчанні.
– Навчання – це моя праця. Я працюю із задоволенням та повною віддачею. На уроках я уважний\уважна, зосереджений\зосереджена, активний\активна.
– Я не кажу: «Не вмію». Я кажу «Навчуся!»
– Я вчуся важке робити бажаним. Пам’ятаю: без щоденної сумлінної праці неможливе успішне й щасливе життя. «Треба» роблю своїм «хочу».
2. Я люблю й шаную своїх близьких, школу та вчителів, однокласників, рідну землю, свій народ.
– Я пам’ятаю, що безсердечність породжує байдужість, а байдужість, а байдужість-жорстокість.
– Я знаю, що кожний мій учинок знайде відгук у серцях людей. Я намагаюся діяти й виражати свої емоції так, щоб не ображати людей, не засмучувати їх, а піднімати їхній настрій, робити щасливими.
– Я поважаю права інших людей.
3. Я думаю та дію позитивно.
– Я люблю життя, бо воно безцінний дар. Я насолоджуюся ним.
– Я позитивно оцінюю себе. У мене, як і в кожної людини, є недоліки, але я працюю над тим, щоб їх виправити.
– Я висловлююся про людей добре. Я прагну та вмію виражати свої емоції, не ображаючи інших людей.
– Я піклуюся про природу, допомагаю слабким і беззахісним.
Я пам’ятаю народну мудрість:
«Посієш думку – пожнеш дію,
посієш дію – пожнеш звичку,
посієш звичку – пожнеш характер,
посієш характер – пожнеш долю».
Етичні настанови батькам
1. Я люблю дитину.
– Щоденно знаходжу час поспілкуватися з дитиною: запитую про настрій, що цікавого трапилося з нею; спокійно обговорюю шляхи покращення успіхів в школі, а не сварю за оцінки.
– Я вмію висловити свою любов до дитини й віру в неї. Щодня використовую декілька «чарівних» фраз: «Я люблю тебе!», «Мені цікаво тебе слухати!», «Ти зможеш це зробити!», «Я пишаюся тобою!», «Вибач мені!», «Будь відповідальною!».
2. Моя дитина для мене – ОСОБИСТІСТЬ, а не моя власність.
– Я поважаю дитину й завжди виявляю свою повагу до неї: обговорюю з дитиною свої вимоги, враховую її думку, аргументую свою позицію, висловлюю прохання.
– Я ніколи не застосовую фізичних покарань до дитини.
– Я спілкуюся позитивно: ніколи не принижую дитину, не говорю образливих слів, не кричу на неї, не показую роздратування.
3. Я допомагаю дитині вирости успішною та щасливою людиною.
– Я навчаю дитину позитивно ставитися до себе, рідних, інших людей; створювати навколо себе атмосферу радості, добра; турбуватися про людей; уміти виражати свої емоції. Показую в цьому приклад.
– Я формую в дитині здатність до відповідальної автономної дії.
По-перше, культивую в дитині прагнення та звичку навчатися.
До кінця другого класу доброзичливо контролюю весь процес виконання домашніх завдань або, якщо дитина відвідує групу подовженого дня, пропоную разом повторити вивчене.
У третьому-четвертому класах поступово послаблюю контроль.
У п’ятому – посилюю контроль, а в шостому – сьомому – пропоную разом повторити домашні завдання. У восьмому – обговорюю шляхи подолання невдач.
По-друге,обов’язково даю дитині посильні доручення по дому.
Пам’ятаю, що маю бути терплячим/терплячою, оскільки звичка в дорослої людини формується впродовж місяця, а в дитини цей термін подовжується.
4. Я ставлюся з повагою до вчителів і школи та виховую в дитині позитивне ставлення до них.
Любіть дитину так, як вона любить Вас:
не за вчинки та успіхи, а за те, що вона
для Вас – найрідніша людина.
Етичні настанови учителям
1. Я ставлюся до дітей з повагою. Дитина для мене – ОСОБИСТІСТЬ.
– Я впевнений/впевнена: кожна думка дитини цінна, навіть якщо не відповідає канонам підручників; неправильних дитячих думок не існує.
– Я терплячий/терпляча до невдач дитини, допомагаю подолати їх із честю.
– Я проти покарання дитини: це приниження людської гідності. Якщо вчинок дитини засмутив мене, я спілкуюся з нею по-дорослому та цивілізовано виражаю свої емоції.
2. Я люблю кожну дитину в класі такою, якою вона є, навіть якщо не в усьому досягає успіху.
– Я вважаю, що найголовніший мій обов’язок – розуміти та підтримувати дитину.
– Я працюю за принципами позитивного навчання, забезпечую дитині життєрадісне та емоційне пізнання світу, бо це найцінніші здобутки в житті людини.
3. Я твердо вірю: усі діти народжуються, щоб бути успішними.
– Я навчаю з натхненням, відданістю, з непорушною вірою в успіх дитини: неуспішних учнів немає, є неуспішні ситуації.
– Я не засмучуюсь, якщо дитина помиляється, бо знаю: вона тільки вчиться вчитися.
4. Я шаную батьків моїх учнів.
Дорогий Учителю!
Прошу сприймати мене як Людину,
любити, розуміти, терпіти мене,
вірити в мене, пишатися мною!