Етичні настанови учням

1.  Я беру на себе відповідальність за успіх у навчанні.

   – Навчання – це моя праця. Я працюю із задоволенням та повною віддачею. На уроках я уважний\уважна, зосереджений\зосереджена, активний\активна.

   – Я не кажу: «Не вмію». Я кажу «Навчуся!»

   – Я вчуся важке робити бажаним. Пам’ятаю: без щоденної сумлінної праці неможливе успішне й щасливе життя. «Треба» роблю своїм «хочу».

2.  Я люблю й шаную своїх близьких, школу та вчителів, однокласників, рідну землю, свій народ.

   – Я пам’ятаю, що безсердечність породжує байдужість, а байдужість, а байдужість-жорстокість.

   – Я знаю, що кожний мій учинок знайде відгук у серцях людей. Я намагаюся діяти й виражати свої емоції так, щоб не ображати людей, не засмучувати їх, а піднімати їхній настрій, робити щасливими.

   – Я поважаю права інших людей.

3.  Я думаю та дію позитивно.

   – Я люблю життя, бо воно безцінний дар. Я насолоджуюся ним.

   – Я позитивно оцінюю себе. У мене, як і в кожної людини, є недоліки, але я працюю над тим, щоб їх виправити.

   – Я висловлююся про людей добре. Я прагну та вмію виражати свої емоції, не ображаючи інших людей.

   – Я піклуюся про природу, допомагаю слабким і беззахісним.

Я пам’ятаю народну мудрість:

«Посієш думку – пожнеш дію,

посієш дію – пожнеш звичку,

посієш звичку – пожнеш характер,

посієш характер – пожнеш долю».

Етичні настанови батькам    

1. Я люблю дитину.

   – Щоденно знаходжу час поспілкуватися з дитиною: запитую про настрій, що цікавого трапилося з нею; спокійно обговорюю шляхи покращення успіхів в школі, а не сварю за оцінки.

   – Я вмію висловити свою любов до дитини й віру в неї. Щодня використовую декілька «чарівних» фраз: «Я люблю тебе!», «Мені цікаво тебе слухати!», «Ти зможеш це зробити!», «Я пишаюся тобою!», «Вибач мені!», «Будь відповідальною!».

2. Моя дитина для мене – ОСОБИСТІСТЬ, а не моя власність.

   – Я поважаю дитину й завжди виявляю свою повагу до неї: обговорюю з дитиною свої вимоги, враховую її думку, аргументую свою позицію, висловлюю прохання.

   – Я ніколи не застосовую фізичних покарань до дитини.

   – Я спілкуюся позитивно: ніколи не принижую дитину, не говорю образливих слів, не кричу на неї, не показую роздратування.

3. Я допомагаю дитині вирости успішною та щасливою людиною.

   – Я навчаю дитину позитивно ставитися до себе, рідних, інших людей; створювати навколо себе атмосферу радості, добра; турбуватися про людей; уміти виражати свої емоції. Показую в цьому приклад.

   – Я формую в дитині здатність до відповідальної автономної дії.

    По-перше, культивую в дитині прагнення та звичку навчатися.

   До кінця другого класу доброзичливо контролюю весь процес виконання домашніх завдань або, якщо дитина відвідує групу подовженого дня, пропоную разом повторити вивчене.

    У третьому-четвертому класах поступово послаблюю контроль.

    У п’ятому – посилюю контроль, а в шостому – сьомому – пропоную разом повторити домашні завдання. У восьмому – обговорюю шляхи подолання невдач.

    По-друге,обов’язково даю дитині посильні доручення по дому.

    Пам’ятаю, що маю бути терплячим/терплячою, оскільки звичка в дорослої людини формується впродовж місяця, а в дитини цей термін подовжується.

4. Я ставлюся з повагою до вчителів і школи та виховую в дитині позитивне ставлення до них.

Любіть дитину так, як вона любить Вас:

не за вчинки та успіхи, а за те, що вона

для Вас – найрідніша людина.

Етичні настанови учителям

1. Я ставлюся до дітей з повагою. Дитина для мене – ОСОБИСТІСТЬ.

   – Я впевнений/впевнена: кожна думка дитини цінна, навіть якщо не відповідає канонам підручників; неправильних дитячих думок не існує.

   – Я терплячий/терпляча до невдач дитини, допомагаю подолати їх із честю.

   – Я проти покарання дитини: це приниження людської гідності. Якщо вчинок дитини засмутив мене, я спілкуюся з нею по-дорослому та цивілізовано виражаю свої емоції.

2. Я люблю кожну дитину в класі такою, якою вона є, навіть якщо не в усьому досягає успіху.

   – Я вважаю, що найголовніший мій обов’язок – розуміти та підтримувати дитину.

   – Я працюю за принципами позитивного навчання, забезпечую дитині життєрадісне та емоційне пізнання світу, бо це найцінніші здобутки в житті людини.

3. Я твердо вірю: усі діти народжуються, щоб бути успішними.

   – Я навчаю з натхненням, відданістю, з непорушною вірою в успіх дитини: неуспішних учнів немає, є неуспішні ситуації.

   – Я не засмучуюсь, якщо дитина помиляється, бо знаю: вона тільки вчиться вчитися.

4. Я шаную батьків моїх учнів.

Дорогий Учителю!

Прошу сприймати мене як Людину,

любити, розуміти, терпіти мене,

вірити в мене, пишатися мною!